My Great Web page


Интернет реклама УБС

СИСТЕМА УКРАЇНИ: Яка вона є

У Радянському Союзі, свого часу, наші громадяни з натхненням будували комунізм. Перед цим, з не меншим завзяттям соціалізм. Перед цим теж щось будували. Все будували й будували… А зараз?

Так, в ті, не далекі часи, з радіо, екранів телевізорів нам розказували й під різними гаслами залучали  до будівництва чогось світлого, нового. Комунізму, соціалізму, нової історичної спільноти – радянського народу. З спільнотою все зрозуміло – побудували. Наслідки “совка” відчутні й зараз. Комунізм не встигли. А от чи будуємо щось зараз? Чому нам не розказують про це? Чому не залучають до будівництва? Адже так хочеться, за звичкою, щось будувати.

Ша, громадяни України! Вже все давно побудовано. Й роль там наша мізерна. Не метушитись під ногами. Не заважати.

Комунізм, соціалізм (як перехідна стадія), капіталізм – це суспільно-економічний лад. Наука, яка цю штуку розглядає, аналізує, описує – є політекономія. Від давньогрецьких слів: “політейя” – суспільний устрій, “ойкос” – дім, господарство, “номос” – закон.

Який же в Україні суспільний устрій, дім, господарство, закони? Пропоную поринути в цей нескладний та дивовижний світ пізнання того, що ми маємо. Та того, що потрібно робити. На мій погляд.

Без розуміння “що є”, неможливо зрозуміти “що потрібно”. І так вперед! Тільки бажаючі.

Спосіб виробництва, взятий у єдності з ідеологічною та політичною надбудовою, з усіма характерними для нього формами діяльності людей, складають суспільно-економічну формацію”. Так каже політична економія. Зауважте, основою є спосіб виробництва. Політика та ідеологія це лише надбудови.

Розглянемо та проаналізуємо складові способу виробництва, основи любого ладу, формації. Це зовсім нескладно.

Спосіб виробництва, це єдність та взаємодія продуктивних сил, які знаходяться на певному рівні розвитку, та даного типу виробничих відносин.

Перший термін, на який потрібно звернути увагу, так це на продуктивні сили суспільства.

Особисті та речові фактори виробництва в своїй сукупності та взаємодії  складають продуктивні сили суспільства.

Здається зрозуміло. Розглянемо такі далекі  й “важкі” особисті та речові фактори виробництва. Тільки спокійно! Це на перших порах важко.

 Предмети та засоби праці в сукупності виступають як засоби виробництва. На відміну від робочої сили вони утворюють речовий фактор виробництва. Тобто робоча сила (як особистий фактор), предмети та засоби праці (як речовий фактор) разом взяті утворюють продуктивні сили суспільства. Здається все просто. Залишилось трохи… розібратись  з робочою силою, предметами та засобами праці. Зовсім легко.

Робоча сила – це сукупність фізичних та розумових здібностей людини, його здатність до праці, яка є головною умовою виробництва в любому суспільстві. Тобто це всі ми, які мають здібності та бажання працювати.

Предмет праці – це те, на що направлена праця людини, що складає матеріальну основу майбутнього продукту. Предметами праці є те, до чого людина доторкнулась та виготовила для подальшої переробки. Земля, природні ресурси. Що людина-праці створила. Наприклад, метал для автомобілебудування.

Засобами праці називають речі чи комплекс речей, які людина розміщує між собою та предметом праці і які слугують в якості провідника впливу людини на цей предмет. В першу чергу, знаряддя праці, молоток, болгарка, комп’ютер. Інші речі на ваш розсуд. А також виробничі будівлі, дороги, канали зв’язку й т.п.

Все! Дуже швидко ми з’ясували перший термін. Продуктивні сили, це люди праці, предмети праці, засоби праці. Лише додам, самі по собі, поза людською працею засоби виробництва (предмети праці та засоби праці) нічого не варті. Тільки ми, робоча сила, активний та творчий елемент виробництва. Прошу запам’ятайте! Це важливо! Пізніше стане зрозумілим.

Залишилось розібратися з другим і останнім терміном – виробничих відносин. Коли, ми так легко пройшли перший тур, зараз буде зовсім легко.

Власність на засоби виробництва визначає не тільки характер економічних взаємозв’язків між людьми в процесі виробництва, але й форми розподілу виробленого продукту, його обміну й споживання. Сукупність цих взаємозв’язків та форм і утворює систему виробничих відносин любого суспільства.

Таким чином, основа суспільства – спосіб виробництва, як єдність та взаємодія продуктивних сил  та  виробничих відносин, тобто ми, робоча сила, предмети праці, засоби праці, форми розподілу виробленого продукту, його обміну, підкреслю особливо форми споживання – у нас, в Україні належать 10 – 15 сім’ям, які гордо йменують себе кланами. Їм належать фабрики, заводи, пароходи. Їм належить робоча сила, а також форми розподілу та споживання виробленого продукту. А як політика та ідеологія лише надбудови, то вони й проводять виключно свою політику. Вони нав’язують виключно свою ідеологію через канали свого ж телебачення. Вони встановлюють не нашу владу.

Свою! Незалежно від того, хто у нас президент, як найвища посадова особа, Леонід Кучма, Віктор Ющенко, Віктор Янукович. Влада в Україні не змінювалась. Президент Кучма її формував маючи серйозні повноваження. Президент Ющенко міг її змінити в перший рік, коли мав ті ж повноваження. Але не змінив, став кращим продовжувачем діючої системи. Президент Янукович може її змінити, маючи більше року більш серйозніші повноваження. Для цього потрібна тільки його воля.

Неважливе прізвище наступника.  Навіть, якщо там буде Ваше прізвище. В Системі координат змушені будете робити теж саме. В іншому випадку Система зімне. Якщо ж, звичайно, наступник не поставить за мету зміну суспільно-економічного ладу, проявить послідовність в її досягненні, волю. І головне, отримає підтримку суспільства.

В Україні побудована олігархічно-кланова модель суспільно-економічної формації, з усіма наслідками (див. далі).

Олігархі́я  (грец. ὀλιγαρχία(oligarchia), від дав.-гр. ὀλίγον(oligon), «небагато», та дав.-гр. ἀρχή(arche), «влада»)— політичний режим, за якого влада (політична, економічна та ін.) належить невеликій кількості осіб (військовим, фінансистам тощо).

Олігархія означає – влада небагатьох. Яку ми, більшість, тільки освячуємо на виборах.

P.S. Свого часу, коли велика багатомільйонна країна, яка мала 1/6 земної суші, Союз Радянських Соціалістичних Республік, будувала комунізм, спосіб виробництва, тобто єдність та взаємодія продуктивних сил  та  виробничих відносин, тобто ми, робоча сила, предмети праці, засоби праці, форми розподілу виробленого продукту, його обміну, підкреслю двічі форми споживання, належали членам Політбюро. Та й то не всім, як кажуть, п’ятьом. Яких ми зовсім не вибирали. Це був їх міжсобойчик. Вони самі змінювали тільки прізвища “старшого”. Йосип Сталін 30 років систему будував. Маючи необмежені повноваження. Інші, Микита Хрущов, Леонід Брєжнєв, Юрій Андропов, маючи ті ж повноваження, стали кращими продовжувачами тої системи. Олігархії. Узурпації влади. Влади небагатьох. Михайло Горбачов спробував.

Після того нічого не змінилось.

Володимир Сидоренко

Далі буде….





bigmir)net TOP 100
WordPress: 28.11MB | MySQL:38 | 0.299sec