My Great Web page


Интернет реклама УБС

Політклуб: Карасьов пішов з шоу, але шоу має продовжуватися

Головна сторінка ! ОГЛЯД НОВИН ! Політклуб: Карасьов пішов з шоу, але шоу має продовжуватися

Вадим Карасьов в Політклубі

Політолог, а нині кандидат в народні депутати по мажоритарному округу №217 м. Києва від Єдиного центру Вадим Карасьов пішов з ток-шоу Політклуб Віталія Портнікова.

Сталася звичайна подія в звичайному житті. Але подивившись шоу до кінця ця звичайна подія стала таким собі символом того Політклубу вечора 12 серпня.

Якщо ток-шоу Політклуб Віталія Портнікова, на відміну від інших ток-шоу, розглядати як “мозковий центр”, майданчик, на якому виникають, формуються, утверджуються ідеї відносно майбутнього нашого суспільства, нашої країни, то по його завершенню в авторів ідей, в громадян що дивилися, має виникнути впевненість в майбутньому та бажання розвивати та втілювати їх.

Звичайно не завжди “мозкові центри” досягають поставлених цілей. Але це його основна функція – коли креатив та досвід суміщаються в дискусії завдяки вдалій модерації.

Того вечора можливо модерація видалась невдалою, можливо креатив сам себе погубив, але однозначно, що досвід не був затребуваний. Аргументи та досвід Романа Безсмертного чомусь розбивались вщент маркою авто, на якому він їздить. Вимога часу – моральність суспільства, (це коли громадяни не засуджують, не протестують, а беруть участь в тотальній корупції і заздрять тим, хто її очолив) озвучена Вадимом Карасьовим виявилась в тій темі зайвою.

Вадим Карасьов, як досвідчений дискусант, очевидно зразу зрозумів направленість дискусії, її очевидний тупик. Тому й залишив Політклуб задовго до його закінчення.

Мені, як “маловідомому блогеру” за визначенням Лани Самохвалової, який стояв у витоків “роздмухування теми федералізації України“, теми, яка в найближчі часи, завдячуючи владі, стане на мій погляд домінуючою, довелось дивитись до кінця. По завершенні так і не отримав відчуття впевненості в розбудові майбутнього, не виявив ідей побудови нашого суспільства та бажання їх втілювати.

Тема спадщини Кучми та як з нею розлучитись не є легкою. Як з того суспільства, тої країни, яка займає рейтингові позиції в найгіршому та перші по злидням зробити економічно квітучим місцем в центрі Європи? Хоча б. Про світові висоти то наступний крок. Креативні молоді люди наводили різні приклади з різних теорій. На виході лише безвихідь. Що є на користь діючій владі.

Можливо в той вечір, в тій темі потрібно було забути про креатив, про Адама Смідта, а проаналізувати досвід. Досвід Чехії, країн Прибалтики, Грузії, Бразилії. До речі остання стала всього за десять років шостою економікою світу. Можливо її хтось пам’ятає як країну, де повії за $20 навіть провожають та чемодан донесуть до поїзду? Зараз Бразилія – це космічна держава.

Можливо варто згенерувати та запустити одну єдину ідею, а саме як заставити владу України, неважливо, нинішню чи наступну, створити таку правоохоронну, особливо судову, податкову, економічну системи, при якій активний середній клас замінить злидні. Відкинувши теми федералізації, “язика”, прапору та інші як несуттєві.

Новостворений активний середній клас вже не допустить відкатку назад, в світле минуле. А обрання двічі не судимого президента стане для нього щось з області нереального.

Після дискусій в Політклубі виникло закономірне питання:”Що робити не там “вдали за облаками”, а зараз?… 28 жовтня”. Вибори 2012 в Верховну Раду України відбудуться незабаром, а навіть ідей немає, навіть в фейсбучній частині суспільства. Відсутність орієнтирів викликає нервозність, невдоволення владою, опозицією. А які претензії до останніх? Леонід Кучма, спадщина якого стала предметом дискусії Політклубу Віталія Портнікова 12 серпня, ще будучи прем’єр-міністром за часів президента Кравчука, виступаючи на парламентській трибуні запитав:”Скажіть мені що побудувати і я це побудую”. Одні побігли милуватись отриманим прапором та малим гербом. Інші на одержані в оренду безкоштовно земельні ділянки саджати картоплю.

Ми як ніхто знаємо єдину відповідь на питання, що зараз на часі. Досвід, знову він стає в нагоді. Досвід сімдесятирічного експерименту над людьми, більшість з яких й зараз “совок в натурє”. Владу, яка є, потрібно замінювати на опозицію, яка є! Іншої ми не створили. Інший шлях – це білорусизація всієї країни. Досвід перебування у владі 30 років Сталіна, 18 років Брєжнєва маємо тільки ми. Все будували комунізм, будували й будували. Режим розпався, але якою ціною. 21 рік незалежності, а ідей як не було, так і не маємо.

Підтримка на виборах діючої влади, це підтримка їх дій в нинішньому “покращені й стабільності”. Підтримка опозиції, яка є, це шанс щось змінити не маючи ідей.

Залишити владу на повторний термін, це погодитись з їх баченням покращення вже сьогодні. Але в цьому покращенні дешевої ковбаси, як було в ті сімдесят років, вже не буде. Дешевих профспілкових путівок вже не буде.

Другий термін діючої влади приведе до того, що зникне сама потреба в дискусіях про побудову майбутнього. В тій далекій країні майбутнє вирішували п’ять членів політбюро.

Відступати нікуди, як сказав Юрій Луценко, позаду Сім’я.

Змінити владу, це отримати можливість в майбутньому в результаті обговорень вийти на ідеї та їх втілення в створенні економічно квітучої держави в центрі Європи.

Як сказав один із учасників Політклубу Віталія Портнікова 12 серпня Михайло Соколов, Епоха Просвітництва сформувала ідеї, які призвели до повалення феодального ладу, ладу який так нагадує існуючий в сучасній Україні. Епоха Просвітництва в Україні тільки почалась. “Мозковий центр” Портнікова має й надалі генерувати ідеї. Шоу має продовжуватись.

Можливо про це думав кандидат в депутати до Верховної Ради Вадим Карасьов того вечора. Але не встиг сказати….


Коментарі не дозволені.



bigmir)net TOP 100
WordPress: 17.07MB | MySQL:40 | 3.186sec