My Great Web page


Интернет реклама УБС

Протести в Україні: які не є, але кроки в Європу

Головна сторінка ! АНАЛІТИКА ! Протести в Україні: які не є, але кроки в Європу

На цьому тижні Міністр освіти, науки, молоді та спорту Дмитро Табачник отримав чергове попередження… Квітами. Але по обличчю.

Такі вони протести в Україні.

Ми не знаємо справжніх мотивів, які спонукали студентку Києво-Могилянської академії Дар’ю Степаненко до вчинку. Можливо це був дійсно звичайний екстремістський вчинок, можливо банальний PR якогось братства, просто провокація. Можливо особиста гра на камеру. Не знаю.

Відомо одне – був вчинок. Хоч і по формі своїй є геть не яскравим. Навіть брутальним. Геть не хотілось, щоб Україна й надалі дивувала такими випадами. Але його розумію. Він відбувся. Початок покладено. Міністр, а не яка пересічна особа отримала… ляпаса.

Погоджуюсь з представниками Партії регіонів, які після цієї миті почали жахатися екстремізму. Погоджуюсь на їх доводи, що, а як би, на на тому місці були ми, наші батьки, діти, знайомі, і, далі по списку. Що б вони відчули. Щоб зробили.

Все так. Але Міністр Табачник – не звичайний. Він політик. І веде ту політику, яка в переважній більшості населення України породжує огиду. Своєю україно-ненависницькою складовою. Він не звертає уваги на несприйняття своїх рішень, в тому числі й молодого населення держави. Йому байдуже на громадську думку. В прийнятті рішень не бачить того самого суспільства, якого Президент хоче залучити до управління державою, котрий навіть заради цього збирається в Бразилію… за досвідом.

В нормальних країнах, резонансні питання виносяться на обговорення, знаходять компроміси.  При неможливості їх знайти, подають у відставку. Але то не про Україну. Тут потрібно тупо нагнути, нав’язати. Причому, як мені здається, виконуючи чиюсь волю. Закордонну.

Чомусь думаю, що то був протест. Протест проти того, що не можливо достукатись, донести свою позицію. Не можливо впливати на рішення, які стосуються багатьох, в цивілізований спосіб.

Інший спосіб протесту в Україні – штурм Верховної Ради. Вірю організаторам мітингу. Вірю – штурм не планувався. Акція мала бути мирною.

Але в психології натовпу межа між мирними заходами і некерованими проходить дуже швидко. Достатньо малої провокації, невмілого заклику. Далі кров. Не важливо чия.

Але ж знову таки, розумію. В даному випадку сама влада стала провокатором. Не прислуховується вона. Не веде діалог з суспільством. Не пояснює, чому одні мають підтягнути паски, відмовитись від вже отриманих хоч і інколи пільг, а інші не збираються. Чому одні, яких держава вже одного разу використала, повинні знову бути використанні. Заради чого.

Чого порушується діюче законодавство. І в частині Основного Закону. В статті 22 якого вказано на принцип недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів та внесенні змін до чинних. Якщо вже встановлено права на пільги, то їх не можливо знизити, звузити… скасувати. Так каже Основний Закон. А посадові особи свої дії здійснюють виключно у межах повноважень, на підставі і у спосіб, визначений законом. Все інше, це перевищення влади або службових повноважень, що є небезпечним злочином і карається ст.365 Кримінально процесуального кодексу України.

І в частині зменшеня ВІП-пенсій, нам ті ж народні обранці доводили вказану норму Конституції, як таку, що унеможливлює зменшення тих пенсій. А тут навіть ніхто й не збирався щось пояснювати. Навіть, як кажуть, тим же народним депутатам. Проект закону кинутий в сесійний зал навіть без обговорення в комітетах.  Знову – тут читаємо, тут не читаємо, тут граємо, там не граємо.

Влада, хоче того, чи ні, має розірвати замкнене коло. Коли вона не прислухається, коли нагинає – тоді протести. Коли протести – тоді влада ще більше нагинає. Але тоді протести зростають.

Якраз в такій ситуації для влади ситуація вирішується не в найкращий спосіб. Про те, є й інший шлях. Шлях діалогу влади та суспільства.

Тому активна частина населення, активні українці протестами нагадують такій владі про свої права, гарантовані Основним Законом та діючим законодавством, а також про неможливість порушення тією ж владою того ж законодавства, що є нормою в цивілізованому світі.

Таким чином, стає очевидним,  Україна буде європейською державою. Протести все ж таки таки йдуть. Такі, які є.

Володимир Сидоренко


Коментарі не дозволені.



bigmir)net TOP 100
WordPress: 17.08MB | MySQL:40 | 0.170sec